• (096) 938-90-55   • (066) 716-97-90

    • Юридические консультации - наши публикации в СМИ

Мы регулярно даём юридические консультации, разъяснения и рекомендации в средствах массовой информации. Также мы проводим аналитические обзоры новых законодательных актов и принимаем практическое участие в решении различных социальных проблем.

• Аналитические обзоры:

• Українців можуть виписати з квартири без їх відома: за чим варто стежити

• Мобілізація в Україні: адвокатка розповіла про "заочний" штраф для ухилянтів

• Воєнний стан: які документи можуть перевіряти у військовозобов'язаних

• Які штрафи передбачені за неявку за повісткою: роз’яснення юриста

• Чи можуть забрати до ЗСУ чоловіків від 16 до 25 років: пояснення юриста

• Які документи треба переоформлювати після зміни прізвища: пояснення юриста

• Підводні камені цивільного шлюбу: як поділити нажите?

• Хто в Україні відповідальний за прибудинкові території та як можуть покарати порушників

• Чи можна купувати квартиру з боргами за комуналку та чим це загрожує: пояснення

• Чи можна повернути товар до магазину, якщо втратили чек: відповідь юриста

• Комісії та послуги нотаріуса. Що доведеться сплатити покупцю, оформлюючи кредит єОселя

• Чи страхують квартири від "прильотів" і як убезпечити житло під час війни

• Високий ризик оскарження: чи справді саджають у в'язницю за відмову прийти до ТЦК

• Покарання за ухилення від призову за мобілізацією під час війни

• Відеоспостереження за українцями: де можуть з'явитися камери?

• Выходные дни и право на отпуск в 2024 году — что изменилось?

• Трудовые будни молодой мамы во время войны

• Мобілізація в Україні: як можуть покарати чоловіків за ігнорування повістки

• Повістка на вулиці. Порядок вручення повісток, чи законна перевірка документів представниками ТЦК

• Вручення повісток на вулиці: адвокатка пояснила, чи законно це

• З вулиці - у центр комплектування. Які ознаки неправомірного затримання

• Головні новації трудового законодавства для вагітних та осіб з дітьми в умовах воєнного часу

• В Україні формується судова практика щодо воєнних злочинів і стягнення збитків із держави-агресорки - юристи

• Процесуальні дебати: зупиняти провадження чи ні та як війна вплинула на рішення судів

• Особливості вирішення питань кредитної заборгованості під час війни

• В Україні соціальну допомогу на дітей хочуть виплачувати по-новому: хто і скільки може отримати

• Чи дійсно домогосподарства працюватимуть без ФОП?

• Податкові послаблення під час війни: за що можна не платити

• Діти у війні: розшук, захист, права. Розшук місця перебування дітей і повернення їх на територію України

• Податкові послаблення: фермерам і власникам зруйнованого житла полегшили життя

• Довічне ув'язнення за хабар під час війни: думки юристів

• Перереєстрація авто для перепродажу: скасувати і оновити правила

• Встановлення факту загибелі військовослужбовця під час проходження служби можливе лише у судовому порядку

• Уряд розширив перелік категорій держслужбовців, які можуть виїхати за кордон

• Нова судова практика у спорах щодо кредитних зобов’язань у іноземній валюті

• Оновлення «автоцивілки»: чого очікувати від нової законодавчої ініціативи

• Возвращение обязательного ТО автомобилей может быть инициировано только после войны

• Какую денежную помощь могут получить вынужденные переселенцы

• Як оформити спадок під час війни

• Как решить вопрос кредитной задолженности военнослужащему во время действия военного положения

• На які виплати можуть розраховувати українці, що постраждали від агресії рф

• Як платитимуть лікарняні після закриття соцстраху: пояснення юриста

• Листування за законом: як зміниться регулювання поштового зв'язку в Україні

• Соцстрах ліквідовано: хто виплачуватиме лікарняні

• Підтвердити особу: як змінилися правила оформлення паспортів із листопада

• Реалії війни: як оформити спадок під час воєнного стану

• Специальные механизмы государственной поддержки по перенастройке агросектора под военные условия работы

• Відбудувати країну: хто матиме право на компенсацію за знищене під час війни житло

• Як отримати належне: компенсація за знищене під час війни нерухоме майно

• Документи під час війни: як відбувається реєстрація актів цивільного стану

• Трудовые отношения во время войны — кого коснутся изменения

• Як не втратити роботу під час воєнного стану

• Бізнес цікавиться можливістю підтвердження форс-мажорних обставин

• Відшкодувати шкоду за пошкоджений автомобіль внаслідок неналежного стану дороги – реально

• Статьи и интервью:

• Вміння досягати компромісу робить людину сильною - інтерв'ю з Тетяною Даниленко для журналу Femida.ua №1/2023

• Чи повинен водій пред’являти документи, коли поліцейський не надає докази порушення Правил дорожнього руху

• Найприємніше - перемоги, пов'язані із возз'єднанням родин

• Крок до захисту від насильства. Чому стане можливим розлучення під час вагітності

• Нові вимоги до усиновлювачів. Хто та за яких умов матиме право на особливе батьківство?

• Зміни у Сімейному кодексі: розлучитись стане можливо і під час вагітності дружини

• Захист житлових прав дітей: актуальні аспекти

• Домогтись справедливого рішення в суді - реально

• Без злагоджених дій з клієнтом дієвого результату не буде

• Удосконалення судової практики щодо поділу рухомого майна подружжя, як дієвий елемент забезпечення ефективного захисту

• Як держава збирається зобов’язати кожного громадянина мати офіційну електронну адресу

• Що робити, якщо ваше авто евакуювали

• Камери автоматичної фіксації. Кого і як штрафують, як оскаржити

• Штрафи "по-новому" для власників авто: як оскаржити

• Отсутствие механизма принудительной госпитализации мешает эффективно бороться с COVID-19

• Поділити авто подружжя. Реально чи ні?

• Пенсії у 2020 році. Що нового

• Я відповідаю за командну гру, але адвокатура — це соло!

• Якби в Україні шлюбні контракти укладали частіше, не було б стільки сімейних спорів

• Телепередачи с нашим участием:

• ПРО ВРУЧЕННЯ ПОВІСТОК у громадських місцях - адвокат Тетяна Даниленко у ранковому етері Громадського радіо

• Реформування судової системи для вступу України до ЄС - адвокат Тетяна Даниленко в прямому етері телеканалу "ЕСПРЕСО.TV"

• Трудовые отношения во время войны: кого коснутся изменения - адвокат Татьяна Даниленко в сюжете телеканала "ДОМ"

• Студія «Прозоро: про соціальне» з сюжетом "В яких випадках ви маєте вимагати соціальну допомогу, а в яких вам можуть відмовити" - адвокат Тетяна Даниленко в прямому ефірі телеканала "UA ПЕРШИЙ"

• Работодатель не имеет права увольнять работника, который отказался или уклоняется от прохождения профилактической прививки от Covid-19 - адвокат Татьяна Даниленко в сюжете телеканала "ДОМ"

• Одна проти всіх. Цьогоріч шкільний дзвінок вже вдруге не покличе Діану до школи - адвокат Тетяна Даниленко в сюжеті телеканала "КИЇВ"

• Спокуса швидко отримати незначну суму в борг, може позбавити нерухомості - адвокат Тетяна Даниленко для телеканала "КИЇВ"

• "Не варто турбуватися": як переходитиме на електронні трудові книжки Україна - адвокат Тетяна Даниленко для телеканала "ДОМ"

• Отпуск отцу при рождении ребёнка за счёт работодателя - адвокат Татьяна Даниленко для телеканала "ДОМ"

• Рік без мами - чоловік не дає дружині побачитися зі своїми дітьми, представник позивача адвокат Тетяна Даниленко

• Компенсація за недобудову, представник позивача адвокат Тетяна Даниленко

• Перша справа в Україні про стягнення моральної шкоди із забудовника, представник позивача адвокат Тетяна Даниленко

• На Київщині батько півтора року не віддає матері 7-річного сина

Узаконить домохозяек: как и зачем депутаты хотят признать домашний труд работой

Народные депутаты предлагают позволить украинцам официально оформлять работу по дому и уход за семьей как трудовой стаж.

На рассмотрение Верховной Рады Украины внесен проект закона, предлагающий признать труд по дому официальной работой. Если эта законодательная инициатива будет принята, украинцы, занимающиеся домашним хозяйством, смогут оформить это как профессиональную деятельность, платить ЕСВ и рассчитывать на более высокую пенсию.

Более того, по мнению авторов проекта закона, его принятие поможет в достижении равенства на рынке труда и гендерного разрыва в оплате труда, будет содействовать обеспечению прав работников с семейными обязанностями и тех, кто выполняет работу по дому. Кроме того, принятие данного законопроекта позволит легализовать занятость таких людей и будет содействовать приведению национального законодательства в соответствие с нормами Конвенции Международной организации труда (МОТ) №189, членом которой является Украина.

Как объясняет руководитель юридической компании "Современная Фемида" адвокат Татьяна Даниленко, Конвенция МОТ №189 и Рекомендация №201, дополняющая её, расширяют на домашних работников действие всех основных трудовых стандартов: права на объединение, коллективные переговоры, защиту от принудительного труда, запрет на использование детского труда. Кроме того, они содержат ряд гарантий: право на заключение письменного договора, регулирование длительности рабочего время, меры по обеспечению безопасности и гигиены труда, социальные гарантии, в том числе и право на отпуск по беременности и родам, механизмы защиты работников-мигрантов.

"Европейская модель занятости, в целом, направлена на объединение стабильных рабочих мест, стандартной занятости, усредненной трудовыми договорами, которые заключаются на неопределенных срок и на признание положительного влияния гибкости на занятость", — говорит адвокат.

Кроме того, как отмечает Даниленко, реформирование трудового законодательства с целью приведения его в соответствие с трудовым правом ЕС — один из элементов выполнения Соглашения об ассоциации Украины и Евросоюза, закрепленный в Программе деятельности Кабинета министров.

В то же время, в существующем трудовом законодательстве Украины есть некоторые пробелы. Так, оно не регулирует все виды труда, в частности, домашнюю занятость. Кроме того, часто работодатели, нанимающие в свою семью сотрудников, не заинтересованы в легализации их работы. Это приводит к тому, что люди, выполняющие домашнюю работу, находятся в неформальном секторе и не имеют доступа к социальной защите, говорит адвокат. И, как отмечает Даниленко, целью проекта закона №4174 является закрепление международных стандартов социально-трудовых прав человека в украинском законодательстве, легализация людей, занимающихся домашней работой и снижение гендерного дисбаланса на рынке труда.

В частности, проект закона предусматривает внесение изменений и дополнений в Кодекс законов о труде Украины (КЗоТ). В нем появится законодательно урегулированное определение "домашнего труда": работы, направленной на обслуживание домашнего хозяйства (семьи), которую выполняет лицо старше 16 лет на основании трудового договора, регулярно и на профессиональной основе.

Особенности регулирования домашнего труда будут определяться условиями трудового договора, который может быть расторгнут в любое время по согласию сторон при условии, что они были уведомлены об этом не позднее, чем за две недели. При этом, гарантии относительно занятости, время отдыха, оплаты труда, его охраны, работы женщин, молодежи, инвалидов будут обеспечиваться в порядке, предусмотренном законодательством, объясняет эксперт.

Предлагаемые депутатами изменения также предусматривают возможность привлекать беременных и женщин с детьми до 3-х лет к внеурочным работам, труду в выходные дни, направлять их в командировки по их предварительному письменному согласию (сейчас делать это работодателю полностью запрещает статья 176 КЗоТ — Delo.ua).

Изменения коснутся также Закона Украины "О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование". Законодатели предлагают зафиксировать в нем возможность для людей, выполняющих домашнюю работу, добровольно уплачивать взносы на социальное и пенсионное страхование. Это позволит одному из супругов оформить свою заботу о доме и семье как профессиональную деятельность при условии самостоятельной уплаты ЕСВ, объясняет Даниленко.

"В отношении так называемых "работников с семейными обязанностями" законодатель устанавливает определенные гарантии, хотя и не дает определения данной категории работников. В действующем законодательстве заявлен подход, который закрепляет и выделяет роль женщины как лица, на которое возложен уход за детьми и другими членами семьи. Законодательство устанавливает в связи в этим дополнительные ограничения для работающих женщин. В то же время, вопрос соединения семейных и профессиональных обязанностей для более широкого круга работников четко не очерчивается", — отмечает эксперт.

В то же время, законодатели предлагают дополнить КЗоТ статьей 186-2, согласно которой сотрудниками с семейными обязательствами признаются мать, отец, усыновитель, опекун, попечитель, приемные родители, родители–воспитатели. В отдельных случаях, предусмотренных Кодексом, — другой член семьи. В ней же депутаты предлагают закрепить определения "одинокая мать" и "одинокий отец".

Трудовая книжка станет электронной: какая выгода от этого бизнесу и что думают HR-эксперты

Эта часть трудовой реформы может стать проблемой сразу для нескольких категорий украинцев — в группе риска могут оказаться сотрудники старше 45 лет и те, кто работал в сельском хозяйстве.

Верховная Рада начала окончательный переход от обычных трудовых книжек к электронным — 2 сентября парламент в первом чтении принял соответствующий законопроект. Кабинет министров, который готовил документ, назвал действующие сегодня правила тоталитарным наследием СССР. Правительство планирует полностью отказаться от них до 2026 года — данный трудовой рудимент заменят записью в реестре общеобязательного государственного социального страхования.

Создание электронных трудовых книжек обсуждалось последние несколько лет, но фактически началось около года назад — процесс инициировало еще правительство Алексея Гончарука. Тогда министр Кабинета министров Дмитрий Дубилет заявил, что в электронных реестрах уже есть данные о трудовом стаже всех украинцев с 2000 года. Их, например, используют для расчета пенсий и других социальных выплат. В ноябре 2019 года Кабмин одобрил законопроект, а министр соцполитики Юлия Соколовская объяснила: с запуском этой системы работники не будут собирать кучу справок для подтверждения трудового стажа, если вдруг потеряли книжку.

"Это позволит каждому в несколько кликов, при наличии электронной подписи, получить выписку в электронном кабинете Пенсионного фонда и не бояться потерять трудовую книжку. Работники будут уверены, что сведения надежно защищены, а недобросовестный работодатель их не подправит. Работодатели не будут нагружены лишним кадровым учетом и будут получать достоверную информацию о своих работниках", — добавила чиновница.

Одновременно с этим на веб-портале Пенсионного фонда появилась функция "электронной трудовой книжки". Украинцы могут посмотреть там ИНФОРМАЦИЮ о своих трудовых отношениях по основному месту работы в специальном разделе. Есть в реестре записи о работе по совместительству, но эта информация пока вносится по желанию работника. Но доступны данные только за период с 2011 года.

Законопроект, который ВР приняла 2 сентября, разрабатывали уже в правительстве Дениса Шмыгаля. Его главная задача — полностью ликвидировать институт бумажной трудовой книжки в Украине. "Действующие нормативные подходы в этой сфере сформированы в 60-70-х годах прошлого века, в условиях тоталитарного строя бывшего СССР, и не отвечают ни современному состоянию законодательства, ни реалиям социально-трудовых отношений", — говорится в пояснительной записке.

В правительстве называют такие аргументы в пользу своей инициативы:

- Уменьшение затрат работодателей на ведение бумажного документооборота;

- Упрощение доступа к информации о стаже работников;

- Устранение рисков и негативных последствий потери трудовой книжки, фальсификации или внесения недостоверных сведений;

- Приятным бонусом станет автоматическое назначение пенсий и социальных выплат.

Чтобы завести е-книжку, информацию о трудовой деятельности человека нужно внести в Госреестр через портал электронных услуг Пенсионного фонда. Для этого работнику или его работодателю нужно будет загрузить туда отсканированную или оцифрованную копию трудовой, а потом добавить к ней электронную подпись.

Впрочем, это будет не единственный источник данных. В Госреестр попадет также информация из Единого реестра юрлиц, физлиц-предпринимателей и общественных организаций; реестра плательщиков ЕСВ; ЗАГСов и Единого демографического реестра; баз данных Госмиграционной и Налоговой служб, а также Государственной службы статистики; из Министерства образования, службы занятости и других органов.

Однако адвокат, руководитель юридической компании "Современная Фемида" Татьяна Даниленко предлагает обратить внимание на одну важную деталь законопроекта — в нем поменяют такое определение, как "основное место работы" (омр). Кроме всего прочего, сегодня "основное место работы" — это место, где находится трудовая книжка сотрудника. В новой трактовке он сам будет определять, где его основное место работы. Для этого нужно будет всего лишь подать соответствующее заявление.

Почему необходимо указывать омр? Если человек работает в нескольким местах, то на основном месте работы он не может получать зарплату меньше установленной законом. На работе по совместительству она может быть меньше, да и вообще работу могут оплачивать по часам. И смена правил определения омр, по словам Даниленко, приведет к определенным неудобствам для работодателя.

"Законодатель не ограничивает количество рабочих мест, где человек может работать по совместительству. Работник может быть задействован к труду как по внутреннему совместительству (на том же предприятии, организации, где есть его основное место работы), так и по внешним. Но, при любых обстоятельствах, одно место работы должно быть основным.

Совместители получают заработную плату за фактически выполненную ими работу без ограничения ее определенным размером. Но если Закон в нынешнем виде примут, то работник может указать любое рабочее место как основное, по собственному выбору, даже если он там частично занят", — объясняет юрист.

В этом случае работодатель, даже если сотрудник отработал всего несколько часов, обязан выплатить ему минимальную зарплату. Появится обязательство проводить все необходимые налоговые отчисления по этому сотруднику, обеспечить его правом на отпуск и компенсировать часть неиспользованного отпуска.

"Коллизия также может возникнуть во время выхода человека на пенсию по выслуге лет. Согласно постановлению Кабмина № 909 от 04.11.1993, определен исчерпывающий перечень должностей, работа которых дает право на пенсию по выслуге лет. Помимо всего прочего, основным условием признания льготного стажа является также занятость на определенных должностях как основном месте работы. Работа по совмещению, например, не дает таких прав", — резюмирует Даниленко.

Юрист отмечает, что проголосованный законопроект не дает конкретики в вопросе механизма подачи заявления сотрудника об определении ним основного места работы. Вызывают вопросы также и процедуры отзыва заявления об ОМР, что создает достаточно серьезные риски в будущем.

Як держава збирається зобов’язати кожного громадянина мати офіційну електронну адресу

Вже зараз не зрозуміло, як саме з боку держави буде забезпечено умови для захисту офіційної переписки.

Впровадження концепції "Держава у смартфоні" було визначено серед пріоритетів діючої влади. Паперові носії чимдалі втрачають свою актуальність. Україна поступово перетворюється на цифрову державу. Електронізація державних послуг та ідентифікація громадян за допомогою ЕЛЕКТРОННИХ НОСІЇВ вже можлива.

Нещодавно уряд визнав електронні паспорти, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів в застосунку "Дія" аналогами діючих документів. Відтак громадяни можуть не носити з собою паперові документи, достатньо скористатись ВИЩЕВКАЗАНИМ ЗАСТОСУНКОМ для ідентифікації.

В найближчій перспективі, українці одночасно з паспортами будуть отримувати і електронні адреси. На офіційний email представники влади будуть надсилати листи та повідомлення.

У липні 2020 року у Верховній Раді зареєстровано проект Закону №3860 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства, Цивільного кодексу України) для забезпечення використання офіційної електронної адреси".

Проаналізуємо "за" і "проти", що передбачається?

В тому вигляді, у якому законопроект внесено на розгляд до Верховної Ради, можна сказати, що проект спочатку розроблявся для підприємців та юридичних осіб, для офіційного спілкування з органами влади. Але у остаточній редакції законодавчі зміни стосуватимуться також і фізичних осіб.

Метою проекту даного Закону є удосконалення процесу державної реєстрації суб'єктів господарювання та створення сприятливих умов для ведення бізнесу в Україні шляхом введення обов'язкової офіційної електронної адреси для кожного із суб'єктів господарювання для взаємодії з суб'єктами владних повноважень, іншими державними органами, судами тощо. А також спрощення ділового спілкування між фізичними особами та суб'єктами владних повноважень, іншими державними органами, судами тощо.

Зміни планують внести до Кодексу адміністративного судочинства, Господарського процесуального та Цивільного кодексів України, зокрема:

- запропоновано удосконалення положень задля створення можливості використання учасниками судового процесу, адвокатами, приватними виконавцями, арбітражними керуючими та судовими експертами офіційних електронних адрес;

- офіційна електронна адреса повинна складатись з ідентифікатора, позначки "@" та доменного імені. Ідентифікатором для юридичних осіб пропонується визначити код згідно з ЄДР, для фізичних осіб-підприємців — реєстраційний номер облікової картки платників податків;

- офіційні електронні адреси реєструватимуться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Єдиному державному демографічному реєстрі;

- юридичним особам (у тому числі державним органам, органам місцевого самоврядування) та фізичним особам-підприємцям під час здійснення державної реєстрації автоматично в ЄДР присвоюватимуться офіційні електронні адреси, а також, під час державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, фізичну особу-підприємця що містяться в ЄДР або за умови подання юридичною особою, фізичною особою-підприємцем повідомлення про присвоєння офіційної електронної адреси, з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг;

- під час оформлення паспорта громадянина України вперше, особі автоматично присвоюватиметься офіційна електронна адреса та буде забезпечено доступ до такої адреси, а також, під час оформлення обміну паспорта громадянина України або за умови подання фізичною особою повідомлення про присвоєння офіційної електронної адреси, з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг;

- листи та/або повідомлення, надіслані на офіційну електронну адресу, вважатимуться такими, що надіслані та офіційно вручені та не потребуватимуть додаткового документального підтвердження їх направлення, тощо;

- якщо учасник судового процесу зазначить в заяві, скарзі, клопотанні, відзиві, що адресовані суду, свою офіційну електронну адресу та офіційна електронна адреса учасника судового процесу міститиметься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то суд може здійснювати вручення судових рішень лише на таку офіційну електронну адресу. Судове рішення вважатиметься належним чином надісланим та врученим, якщо буде електронне підтвердження про дату та час її направлення або електронне підтвердження про прочитання. Суд вручатиме судові рішення в паперовій формі лише учасникам судового процесу, які не мають офіційних електронних адрес, внесених в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Аналогічно передбачається внесення змін до процесуального законодавства в частині обміну процесуальними документами учасників судового процесу в електронному виді.

Хоча законопроект ще не прийнятий у першому читанні та згодом, скоріш за все, будуть внесені чисельні правки та доповнення. Але вже зараз не зрозуміло, як саме з боку держави буде забезпечено умови для захисту офіційної переписки. Яким чином держава зобов'яже мільйони українців обов"язково мати електронну пошту та засоби з допомогою, яких пересічний громадянин зможе переглянути офіційне електронне повідомлення. Адже на сьогодні велика кількість українців не мають технічних засобів взагалі або не володіють навичками користування цими засобами, особливо це стосується старшого покоління наших співвітчизників.

Не слід оминати увагою категорію громадян, які по релігійним переконанням не мають бажання щодо присвоєння їм будь-яких електронно-цифрових даних. Вже на сьогодні існує чисельна судова практика, наприклад про визнання протиправними та скасування рішень управлінь державної міграційної служби України щодо відмови у видачі громадянам паспорта у формі книжки, у зв"язку з відмовою особи у отриманні паспорта у формі картки та відсутністю згоди особи на присвоєння номеру у Реєстрі.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення припису частини 2 статті 32 Конституції України, зокрема збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя. Аналогічно і у ситуації з електронною адресою та офіційною перепискою особи, кожен громадянин має бути впевнений, що без його згоди не буде поширено жодної конфіденційної інформації щодо нього. Це повинна забезпечити держава законодавчо та технічно на належному рівні.

Відкритим залишається питання також, які витрати понесе держава на запровадження відповідних змін та як це відобразиться на державному бюджеті, адже на створення зручних сучасних умов для комунікації шляхом обміну інформацією з використанням офіційних електронних адрес та забезпечення ефективного збереження схоронності конфіденційної інформації необхідні значні кошти.

Отже, організація електронного інформаційного обміну для ділового спілкування між фізичними особами та суб'єктами владних повноважень, іншими державними органами, судами тощо, з одного боку дозволяє істотно підвищити ефективну діяльність, зокрема, веде до зниження комунікаційних витрат, зменшення чисельності персоналу, який займається опрацюванням вихідних та вхідних документів, зменшує час для організації різних операцій, а також забезпечує швидкість і точність отримання інформації. А з іншого має суттєві недоліки, зокрема для фізичних осіб, які потребують удосконалення та врахування прав громадян, що передбачені Конституцією України.

Що робити, якщо ваше авто евакуювали

В якому випадку поліція може забрати машину на штрафмайданчик і який алгоритм дій, якщо це сталося.

Однією з актуальних проблем для українських водіїв стала евакуація автомобіля. Дедалі частіше ми спостерігаємо, як по декілька автомобілів поспіль, залишених водіями на узбіччях доріг, забирають евакуатори. Якщо такий випадок стався з вашим авто, краще мати певний алгоритм дій, щоб швидко відшукати транспортний засіб (далі ТЗ), повернути його та захистити свої права.

В разі евакуації автомобіля, інформація про тимчасове затримання ТЗ має зразу невідкладно передаватися на абонентський номер рухомого (мобільного) зв’язку та на адресу електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами, за якими зареєстроване авто.

Якщо таке повідомлення не надійшло з будь-яких причин, то найшвидший та простий спосіб дізнатись чи дійсно авто евакуйовано — зателефонувати до поліції за номером 102. Власника повідомлять на який штрафмайданчик даний ТЗ поміщено у випадку, якщо його евакуювали. Також інформацію можна знайти на офіційному веб-сайті виконавчого органу відповідної місцевої ради, де вона повинна бути невідкладно розміщена.

Патрульна поліція, виявивши ТЗ, який здійснив паркування, зупинку чи стоянку з порушеннями ПДР та суттєво перешкоджає дорожньому руху, здійснює його тимчасове затримання — викликається евакуатор і відправляють на штрафмайданчик.

Інспектори евакуюють автомобілі тільки в супроводі патрульної поліції, яка безпосередньо і оформляє евакуацію.

Якщо водій присутній на місці події або прибув після того, як поліцейський викликав евакуатор, виклик евакуатора відміняється. У цьому разі патрульний поліцейський складає постанову про притягнення до адміністративної відповідальності водія авто із зазначенням адміністративного стягнення, яке до нього застосовується.

Тимчасове затримання ТЗ шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, чітко передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) та здійснюється у разі вчинення порушення:

- передбаченого ст. 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), ч.1 та ч.3 ст.152−1, так само у разі вчинення порушень, передбачених ч.2 та 8 цієї статті (порушення правил паркування транспортних засобів);

- розміщення ТЗ, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265−4.

Розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо авто:

1. поставлено на проїзній частині у два і більше рядів

2. розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:

а) на залізничних переїздах

б) на трамвайних коліях

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга

д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів

е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків

є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився

з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду

и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації

7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

При тимчасовому затриманні ТЗ місце його розташування має бути обов’язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Також обов’язково складається акт огляду та тимчасового затримання ТЗ, форма якого затверджена Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після чого особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого авто. Таке звернення є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого ТЗ, відповідно до ст.265−2 КУпАП, не може стягуватися плата.

Повернення авто, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі або особі, яка ввезла ТЗ на територію України, або особі, яка керувала ТЗ на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання авто.

Наразі у відділках поліції виникають величезні черги, водії намагаються оформити документи, здійснити необхідні платежі, щоб отримати зі штрафмайданчику своє авто. Якщо оплати можна здійснити, зокрема, онлайн через застосунок «Smart City», то наприклад, чекати доки поставлять печатку для видачі авто, можна в черзі годинами, що створює великі незручності.

У разі заподіяння авто шкоди при його транспортуванні та/або зберіганні, завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб'єкта господарювання або страхової компанії, де застрахована цивільна відповідальність уб'єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання ТЗ.

Щодо випадків коли, розміщення затриманого ТЗ суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування машин, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий ТЗ не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.06.2020 року у справі № 686/14075/16-а виклав позицію, що доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо ТЗ суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Якщо авто евакуювали з порушеннями чинного законодавства, то дії інспектора можуть бути визнані у судовому порядку протиправними, а його постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасована. У випадку позитивного рішення, в подальшому можна подати до суду також позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, якщо така була завдана, а також відшкодувати судові витрати. При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, суди виходять з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, шкода відшкодовується державою.

Тож, якщо ви впевнені, що не порушували Правил дорожнього руху, не поспішайте сплачувати штраф за постановою про притягнення до адміністративної відповідальності. Вона може бути оскаржена протягом 10 днів, у такому випадку строк сплати штрафу продовжується автоматично без санкцій на весь час розгляду справи. Відновити свої порушені права можна у судовому порядку, шляхом подачі адміністративного позову, адже і правоохоронець повинен неухильно дотримуватись вимог закону та діяти виключно в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законом.

Камери автоматичної фіксації. Кого і як штрафують, як оскаржити

З 1 червня почала діяти система автофіксації порушень правил дорожнього руху (шляхом фотозйомки або відеозапису), спеціально розміщеними приладами контролю. Фіксуються порушення ПДР у автоматичному режимі, поки що за перевищення встановлених обмежень швидкості руху у Києві та області, а, згодом, на дорогах всієї України.

   На сайті МВС міститься детальна інформація, як система розраховуватиме допустиму швидкість. Так, відповідно до Правил дорожнього руху у населених пунктах дозволена швидкість руху — не більше 50 км/год. В місцях, де створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшою швидкістю, дозволена швидкість руху може бути збільшена (за рішенням власників доріг за погодженням з Національною поліцією). На автомобільних дорогах за межами населених пунктів дозволена швидкість руху транспортних засобів — не більше 90 км/год, на дорогах з розділювальною смугою — не більше 110 км/год, на автомагістралях — не більше 130 км/год. У Києві рух транспортних засобів — не більше 50 км/год. Порушенням швидкісного режиму буде вважатись: 50 + 20 + 3 км/год = 73 км/год (де 3 км/год — похибка в роботі приладу). Відповідно ж до рішення КМДА з 1 квітня до 1 листопада на деяких автодорогах міста Києва буде дозволено рухатись окремими смугами зі швидкістю 80 км/год. Максимально допустима похибка приладів контролю встановлена — 3 км/год. Тобто перевищенням швидкості буде рахуватись на даній смузі руху 80 + 20 + 3 км/год = 103 км/год.

Незабаром планується впровадження автофіксування проїзду по спеціально визначеній смузі громадського транспорту, на червоне світло світлофора, а також перетину подвійної суцільної лінії. Планується також автоматичне розпізнавання автомобілів, які порушили правила паркування.

Відтак, відповідно до ст.14−2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) тепер несуть власники, за якими зареєстровано транспортний засіб:

- фізична особа;

- керівник юридичної особи; у разі якщо відсутні відомості щодо керівника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб — особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи;

- щодо транспортних засобів, які зареєстровані за межами території України і такий ТЗ не підлягає держреєстрації в Україні — особа, яка ввезла такий ТЗ на територію України.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності друкується на паперовому БЛАНКУ зі спеціальними елементами захисту та ПРОТЯГОМ ТРЬОХ ДНІВ надсилається відповідальній особі рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) або вручається особі, яка ввезла транспортний засіб (іноземна реєстрація) на територію України, відповідними підрозділами Державної прикордонної служби України. Постанова набирає законної сили після її вручення особі чи отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Знайти повну інформацію про наявність порушень ПДР та суму штрафів, можна також через електронний кабінет водія на сайті Сервісного центру МВС.

Оскаржити Постанову потрібно протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили (тобто перебіг 10-денного строку на оскарження починається з моменту вручення особі такої постанови або отримання позначки невручення з підстав відмови у отриманні або повернення поштового відправлення із зазначення причин невручення).

Слід звернутись до департаменту патрульної поліції або відновлювати порушені права у судовому порядку.

Власник ТЗ має право подати позов до суду як за місцем своєї реєстрації, так і за місцем знаходження відповідача.

У разі пропуску строку на оскарження постанови з поважних причин (хвороба, відрядження тощо), необхідно звернутись із заявою про поновлення строку на оскарження, надавши докази, що підтверджують поважність пропуску строку. У такому випадку строк на оскарження може бути поновлений судом або органом до якого оскаржено відповідну постанову.

Розберемо основні моменти, які можуть слугувати підставою для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері дорожнього руху в режимі автофіксації.

Перше, ч. 2 ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Ч. 1 ст. 64 Конституції України чітко визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

На мою думку, запроваджена система МВС є недосконалою, у тому числі суперечить основним принципам, які закладені Конституцією України, адже, відповідальність покладається не на особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, а на власника ТЗ. Тобто, винними визнаються у багатьох випадках непричетні особи. Порушується принцип презумпції невинуватості особи.

Друге, комплекс може фіксувати кілька порушників одночасно, формуючи для кожного авто окремий пакет метаданих і інформаційних файлів: крім самих фото-відеодоказів, де повинні бути розпізнані номерні знаки, марка і модель авто, документ містить інформацію про точну геолокацію вимірювального приладу, часу фіксації і самому вигляді виявленого порушення. Але, вже на даний час є постанови з помилками, наприклад зображення авто, водій якого порушує ПДР, не відповідає зазначеному автомобілю, власник, якого притягується до відповідальності, згідно з текстом самої постанови.

Третє, визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їхній перелік регламентований ст. 251 КпАП. Обов’язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення У РАЗІ ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 77 КАС покладений на відповідача — суб'єкта владних повноважень.

Це означає, що у разі посилання позивача (особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності) на НЕНАЛЕЖНУ СЕРТИФІКАЦІЮ ПРИЛАДІВ фіксування порушень у автоматичному режимі або на відсутність, наприклад, інформаційно-вказівного знаку про встановлення камери автофіксації порушень ПДР та знаку, що обмежує швидкість руху (будь-якого іншого дорожнього знаку за порушення, якого в зоні його дії, складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності особи), саме відповідач повинен буде довести, що дані знаки були розташовані саме у цей час на певній ділянці дороги та встановлені (продубльовані) на належній відстані, а не у будь-який інший, адже є ймовірність, що знак встановлений так, що його не видно водієві або він пошкоджений (відсутній) внаслідок дій 3-х осіб тощо. В разі, якщо відповідач, не надасть такі докази, це може слугувати підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності особи, відносно, якої вона винесена.

Перелік підстав не є вичерпний, адже у кожному конкретному випадку існують обставини та підстави, на, яких обґрунтовується позиція позивача у разі порушення його охоронюваних законом прав.

Підсумовуючи, зазначу, що новели законодавства та заходи, що вжиті МВС з метою зменшити аварійність та смертність на дорогах України, в цілому є позитивними. Штрафи, які беззаперечно отримає власник авто у разі фіксування порушення правил ПДР є для більшості стримуючим фактором, але в той час немає сумнівів, що суди отримають додаткове навантаження внаслідок масового оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері дорожнього руху в режимі автофіксації.

Штрафи "по-новому" для власників авто: як оскаржити

Вже сьогодні є постанови з помилками - наприклад зображення автомобіля, водій якого порушує ПДР, не відповідає зазначеному автомобілю, власник якого притягується до відповідальності.

Вже влітку поточного року власники транспортних засобів (ТЗ) почали отримувати перші листи з постановами про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері дорожнього руху.

   З 1 червня 2020 року ПОЧАЛА ДІЯТИ СИСТЕМА АВТОФІКСАЦІЇ порушень правил дорожнього руху (шляхом фотозйомки або відеозапису), спеціально розміщеними ПРИЛАДАМИ КОНТРОЛЮ. Фіксуються порушення ПДР у автоматичному режимі, поки що за перевищення встановлених обмежень швидкості руху (стаття 122 КУпАП) у Києві та області, а, згодом, на дорогах всієї України.

На сайті МВС міститься детальна інформація, як саме система розраховуватиме допустиму швидкість. Так, відповідно до правил дорожнього руху у населених пунктах дозволена швидкість руху - не більше 50 км/год. В місцях, де створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшою швидкістю, дозволена швидкість руху може бути збільшена (за рішенням власників доріг за погодженням з Національною поліцією).

На автомобільних дорогах за межами населених пунктів дозволена швидкість руху транспортних засобів - не більше 90 км/год, на дорогах з розділювальною смугою — не більше 110 км/год, на автомагістралях — не більше 130 км/год. У Києві рух транспортних засобів — не більше 50 км/год. Порушенням швидкісного режиму буде вважатись: 50+20+3 км/год = 73 км/год (де 3 км/год — похибка в роботі приладу).

Відповідно ж до рішення КМДА з 1 квітня до 1 листопада на деяких автодорогах міста Києва буде дозволено рухатись окремими смугам зі швидкістю 80 км/год. Максимально допустима похибка приладів контролю встановлена 3 км/год. Тобто перевищенням швидкості буде рахуватись на даній смузі руху 80+20+3 км/год = 103 км/год.

Незабаром планується впровадження автофіксування проїзду по спеціально визначеній смузі громадського транспорту, на червоне світло світлофора, а також перетину подвійної суцільної лінії. Планується також автоматичне розпізнавання автомобілів, які порушили правила паркування.

Відтак, відповідно до статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки(відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис а функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа — фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

В разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесені відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу відповідальність несе належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, — особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Щодо транспортних засобів, які зареєстровані за межами території України і такий ТЗ не підлягає держреєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані у автоматичному режимі або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування ТЗ, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), притягається особа, яка ввезла такий ТЗ на територію України.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності друкується на паперовому бланку зі спеціальними елементами захисту та протягом трьох днів надсилається відповідальній особі рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) або вручається особі, яка ввезла транспортний засіб (іноземна реєстрація) на територію України, відповідними підрозділами Державної прикордонної служби України. Постанова набирає законної сили після її вручення особі чи отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Оскаржити постанову у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), — потрібно протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили (тобто перебіг 10-ти денного строку на оскарження починається з моменту вручення особі такої постанови або отримання позначки невручення з підстав відмови у отриманні або повернення поштового відправлення із зазначення причин невручення).

Відповідно до статті 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин необхідно звернутись із заявою про поновлення строку на оскарження, який може бути поновлений судом або органом до якого оскаржено відповідну постанову.

Розберемо основні моменти, які можуть слугувати підставою для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері дорожнього руху в режимі автофіксації.

Перше, частиною 2 статті 61 Конституції передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Частина 1 статті 64 Конституції чітко визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

На мою думку, запроваджена система МВС є недосконалою, у тому числі суперечить основним принципам, які закладені Конституцією України, адже, відповідальність покладається не на особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, а на власника ТЗ. Тобто, винними визнаються у багатьох випадках не причетні особи. Порушується принцип презумпції невинуватості особи.

Друге, комплекс може фіксувати кілька порушників одночасно, формуючи для кожного авто окремий пакет метаданих і інформаційних файлів: крім самих фото-відеодоказів, де повинні бути розпізнані номерні знаки, марка і модель авто, документ містить інформацію про точну геолокацію вимірювального приладу, часу фіксації і самому вигляді виявленого порушення. Але вже на даний час є постанови з помилками, наприклад зображення авто, водій якого порушує ПДР, не відповідає зазначеному автомобілю, власник, якого притягується до відповідальності, згідно тексту самої постанови.

Третє, визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їхній перелік регламентований статтею 251 КпАП. Обов‎'язок ж доведення правомірності накладення адміністративного стягнення у разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до статті 77 КАС покладений на відповідача — суб‎'єкта владних повноважень.

Це означає, що у разі посилання позивача (особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності) на неналежну сертифікацію приладів фіксування порушень у автоматичному режимі або на відсутність, наприклад, інформаційно-вказівного знаку про встановлення камери автофіксації порушень ПДР та знаку, що обмежує швидкість руху (будь-якого іншого дорожнього знаку за порушення, якого в зоні його дії, складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності особи), саме відповідач повинен буде довести, що дані знаки були розташовані саме у цей час на певній ділянці дороги та встановлені (продубльовані) на належній відстані, а не у будь-який інший, адже є ймовірність, що знак встановлений так, що його не видно водієві або він пошкоджений (відсутній) внаслідок дій 3-х осіб тощо.

В разі, якщо відповідач не надасть такі докази, це може слугувати підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності особи, відносно, якої вона винесена.

Перелік підстав не є вичерпний, адже у кожному конкретному випадку існують обставини та підстави, на, яких обґрунтовується позиція позивача у разі порушення його охоронюваних законом прав.

Підсумовуючи, зазначу, що новели законодавства та заходи, що вжиті МВС з метою зменшити аварійність та смертність на дорогах України, в цілому є позитивними. Штрафи, які беззаперечно отримає власник авто у разі фіксування порушення правил ПДР є для більшості стримуючим фактором, але в той час не має сумнівів, що суди отримають додаткове навантаження, внаслідок масового оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері дорожнього руху в режимі автофіксації.

Поділити авто подружжя. Реально чи ні?

В реаліях сьогодення кількість справ, що розглядаються судами загальної юрисдикції та належать до категорії «сімейні спори», значно зросла у порівнянні з попередніми роками. Здебільшого сімейні пари, які розлучаються, на жаль, не можуть досягти згоди з різних питань, в тому числі про добровільний поділ спільного сумісного майна подружжя. Коли сторонам конфлікту не допомагає медіація, яку наразі практикують чимало адвокатів з метою врегулювання спорів у досудовому порядку, подружжя починає поділ майна в судовому порядку.

Нормами Сімейного кодексу України, зокрема, ст. 69 СК України, встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавець визначив, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу майна покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

З подільним майном, набутим спільно подружжям, ситуація зрозуміла – суд під час поділу майна враховує його вартість та критерій доцільності користування в майбутньому одним з подружжя. Натомість з неподільним майном ситуація дещо ускладнюється, оскільки вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (зокрема, неподільної речі), суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може відбуватися з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Якщо жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їхній спільній частковій власності. Зокрема, така правова позиція міститься у Постанові ВС від 27.02.2019 р. №464/7011/16-ц (№61-12168св18). Аналогічна правова позиція була сформована також раніше та міститься у Пленумі ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. №11.

Відповідно, у майбутньому з’являється потреба спільного користування майном, а також оформленням права власності на частину виділеного майна. Зокрема, це стосується поділу транспортних засобів (далі – ТЗ), тобто здійснення перереєстрації ТЗ у встановленому порядку на підставі рішення суду про визнання на праві власності частини ТЗ за кожним з подружжя.

Перереєстрацію ТЗ наразі здійснюють територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі – сервісні центри МВС) відповідно до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 р. Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації) ТЗ, підставою для перереєстрації транспортного засобу є в тому числі рішення суду. Згідно з п. 15 Порядку, під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв`язку зі зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, вибракування їх загалом) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їхніх складових частин з номерами, зазначеними в документах, поданих власником для реєстрації. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Відповідно до п. 23 Порядку, забороняється експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, які відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені.

Недосконалість правової позиції, що склалася в питанні поділу рухомого неподільного майна, на мою думку, має певні негативні наслідки для осіб, які здійснювали поділ у судовому порядку. Контроверза полягає у кількох основних моментах, з якими зіштовхується подружжя після отримання судового рішення про поділ рухомого неподільного майна в частинах.

Перше – неможливість спільного користування майном. Адже здебільшого подружжя, яке ділить майно в судовому порядку, перебуває у конфліктних та напружених стосунках, тому після поділу майна безконфліктне спільне користування ТЗ фактично неможливе. Це означає, що особа, яка користується ТЗ, може здійснювати перешкоди іншому з подружжя у користуванні ним або здійснювати дії щодо переховування майна.

Друге – неможливість перереєстрації ТЗ на співвласників за рішенням суду про поділ такого майна та, як наслідок, відсутність можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд (укласти договір купівлі/продажу, дарування, оренди тощо). Щоб здійснити перереєстрацію ТЗ, яку наразі проводить регіональний Сервісний Центр МВС, відповідно до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 р., необхідно подати до територіального сервісного центру регіонального сервісного центру МВС, окрім рішення суду, завіреного належним чином та іншого обов’язкового переліку документів, ТЗ для огляду, а також свідоцтво про реєстрацію ТЗ (технічний паспорт). Отже, якщо один з подружжя, який фактично на момент рішення суду користується ТЗ, не виявить добровільного бажання з’явитися до Сервісного центру МВС зі свідоцтвом про реєстрацію ТЗ та не надасть ТЗ для огляду, що нерідко відбувається, то таку перереєстрацію за рішенням суду здійснити буде неможливо. Отже, за рішенням суду особа має право на частину ТЗ на праві власності, а фактично не набуває його у зв’язку з неможливістю реєстрації такого права власності за собою.

Третє — відсутність реальної можливості використовувати ТЗ за призначенням одним з подружжя. Коли один з подружжя отримує у власність частину ТЗ, але при цьому фактично не може ним користуватися, оскільки не має посвідчення водія або взагалі має фізичні вади, які унеможливлюють таке користування.

Перелік невичерпний, але наявність хоча б однієї з наведених обставини означає подальшу судову тяганину з приводу реалізації своїх прав на виділену на праві власності частину майна. Це може бути цивільний позов про усунення перешкод у користуванні власністю, заявлений до одного з подружжя; адміністративний позов до Регіонального сервісного центру МВС щодо зобов’язання вчинити дію щодо перереєстрації ТЗ за рішенням суду про поділ майна подружжя тощо. Тобто майно за рішенням суду виділено у часткову власність, але реалізація права власності унеможливлюється через недосконалість норм законодавства, які регулюють окреслене питання, а також правої позиції ВС та судової практики, яка повинна враховуватися під час постановлення рішень судами всіх інстанцій. Таких судових рішень величезна кількість як у моїй практиці, так і в практиці моїх колег. Однак ці рішення, на жаль, не вирішують проблеми поділу нерухомого майна між подружжям реально.

Одним з показових випадків, коли особа, інтереси якої я представляла в судах всіх інстанцій, фактично маючи на руках рішення суду про визнання за нею права часткової власності на ТЗ в результаті поділу майна подружжя, не могла реалізувати таке право. Після отримання судового рішення про визнання права власності на ½ частину автомобіля особа, на користь якої постановлено рішення, не змогла здійснити перереєстрацію цього ТЗ у Сервісному центрі МВС, оскільки інший співвласник (колишній чоловік) не надавав до Сервісного Центру МВС свідоцтво про право власності на автомобіль, а також ТЗ для огляду. Більш того, ½ частина ТЗ на праві власності, виділена в результаті поділу майна жінці-інваліду І групи з вадами руху, інвалідність якій встановлена довічно, при цьому під час розгляду справи суд встановив цю обставину, а також що дружина не має посвідчення водія і ніколи не користувалася ТЗ. При цьому чоловік мав матеріальну можливість сплатити грошову компенсацію вартості ½ частини авто дружині, але не виявив такої згоди, фактично залишивши автомобіль у своєму одноосібному користуванні.

Суд формально поділив майно, дружина на папері отримала право власності на ½ автомобіля (справа №753/7644/15-ц), але абсурдність ситуації полягає в тому, що вона не може фактично реалізувати своє право як власник, а також користуватися цим майном. Звичайно, апеляційна та касаційна інстанція залишила це рішення без змін, оскільки правова позиція передбачає, що у разі відсутності згоди іншого з подружжя на грошову компенсацію в результаті поділу майна суд залишає майно в їхній спільній частковій власності.

В описаній ситуації після отримання рішення про визнання за нею на праві власності ½ частини автомобіля в результаті поділу майна подружжя та надання необхідного пакета документів до Сервісного центру МВС, особа була змушена додатково звертатися до Окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру в місті Києві Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії щодо перереєстрації за нею ½ частини авто на праві власності, оскільки без надання свідоцтва про реєстрацію ТЗ та надання для огляду авто, яке не надавав її колишній чоловік, Сервісний центр МВС відмовив їй у перереєстрації ТЗ. Після набрання чинності рішенням на її користь за адміністративним позовом вже Регіональний сервісний центр у місті Києві Міністерства внутрішніх справ України не виконував рішення. Як наслідок, особа була змушена звернутися із заявою про злочин у зв’язку з невиконанням юридичною особою судового рішення.

Звертаю увагу на те, що жінка звернулася до районного суду з позовом про поділ майна подружжя у 2015 р., а отримала постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у 2020 р. (справа №826/6295/17). Тобто 5 років людина вже витратила на судову тяганину, після чого зіштовхнулася з питанням невиконання судового рішення. Таким чином, невідомо, скільки часу їй буде потрібно, щоб реалізувати в нашій країні хоча б право на державну реєстрації виділеної їй судом на праві власності частини автомобіля, вже не кажучи, в якому технічному стані буде ТЗ, якщо він взагалі буде у наявності.

Отже, на мою думку, законодавство в цій частині недосконале та потребує змін, спрямованих, зокрема, на можливості отримання грошової компенсації в результаті поділу рухомого неподільного майна одним з подружжя від іншого, якому виділяється судом у власність таке майно, без його згоди на відшкодування такої грошової компенсації. Окрім того, спрощення та вдосконалення потребує процедура перереєстрації такого майна за рішенням суду.

Відповідно до практики Європейського суду, держава може бути визнана відповідальною за надмірну тривалість виконання судового рішення незалежно від вини відповідного органу. Право на доступ до суду та ефективний судовий захист у розумні строки держава повинна забезпечувати на законодавчому рівні. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України, утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Важливого значення набуває такий напрямок забезпечення реалізації прав людини як їх дієва охорона та захист у разі порушення. У зв’язку з цим потребують чіткої регламентації умови, порядок та процедура здійснення захисту прав і свобод, а також внесення змін до законодавства, що регулює цей вид правовідносин.

Отсутствие механизма принудительной госпитализации мешает эффективно бороться с COVID-19

По состоянию на сегодня в Минздраве только разрабатывается порядок обязательной госпитализации лиц с подозрением на инфицирование COVID-19, который должен быть вскоре утвержден

25 марта 2020 года правительством принято постановление в отношении усиления ограничительных мер, направленных на предотвращение распространения в Украине COVID-19.

Эти меры носят скорее вынужденный характер, в связи с быстрым ростом числа заболевших, карантин в Украине пока продлен до 24 апреля 2020 года. Без экстренного реагирования МОЗ в отношении обязательного медицинского обследования граждан, имеющих симптомы COVID-19, либо лиц, которые контактировали с больными, у которых уже диагностирован COVID-19 и их обязательной госпитализации в случае подозрений на заболевание, невозможно будет остановить рост инфицирования населения.

Если сравнивать темпы распространения COVID-19 в Германии, Италии, Испании, Великобритании, Китае, где число заболевших по статистике за сутки иногда превышает 3500 человек, то есть вероятность заражения более 50%, а в некоторых странах более 70% населения.

Для Украины это означает, что если заболеет до 70 % населения, и умрет из заболевших всего 1%, то Украина может потерять около 300 000 человек. В связи с этим введен режим чрезвычайной ситуации в стране.

По состоянию на сегодня МОЗ только разрабатывается порядок обязательной госпитализации лиц с подозрением на инфицирование COVID-19, который должен быть вскоре утвержден. По мнению специалистов, единственным эффективным способом профилактической работы в борьбе с распространением COVID-19, есть изоляция больных и как крайняя вынужденная мера принудительная изоляция лиц с подозрением на инфицирование COVID-19 в виде ГОСПИТАЛИЗАЦИИ и прохождения ОБЯЗАТЕЛЬНОГО медицинского обследования.

Одним из позитивных примеров, который ранее как вынужденный принудительный подход уже был внедрен на законодательном уровне — обязанность граждан Украины, в предусмотренных законодательством случаях, проходить профилактический медицинский осмотр и делать прививки. Данный подход себя оправдывает и фактически предотвращает возможные эпидемии среди населения в условиях, в том числе, значительной численности перемещения наших граждан, которые вынужденно покидают территорию государства, чтобы выжить в нелегких экономических условиях. Также Украина уже имеет пример стабилизации эпидемической ситуации в отношении больных туберкулезом.

Ранее был принят ЗУ "О борьбе с заболеванием на туберкулез", в соответствии с которым больные определенными формами туберкулеза подлежат обязательной госпитализации в противотуберкулезные медучреждения и обязаны пройти соответствующее лечение по решению суда, в случае если больные не выявляют согласия на добровольное лечение, нарушают противоэпидемический режим, что несет угрозу заражения туберкулезом других лиц, с целью предотвращения распространения туберкулеза. Заявление о помещении на принудительное лечение лица больного на заразную форму туберкулеза, вносит представитель противотуберкулезного медицинского заведения, в течение 24 часов с момента выявления нарушения больным противоэпидемического режима.

В данном случае способ и механизм реализации обязательной госпитализации в случае больных и лиц с подозрениями на COVID-19 разрабатывается МОЗ в экстренном порядке. Приказом МОЗ от 25.02.2020 року COVID-19 включен в перечень ОСОБО ОПАСНЫХ инфекционных заболеваний.

Приказом МОЗ Украины от 28.03.2020 № 722 "О организации предоставления медицинской помощи больным на коронавирусную болезнь (COVID-19)" признано таким, что утратил силу приказ МОЗ Украины от 13.03.2020 года №663 "Об оптимизации мер в отношении предотвращения занесения и распространения на территории Украины случаев COVID-19". Именно этот приказ регламентирует стандарты предоставления медицинской помощи при COVID-19.

На законодательном уровне на сегодня, постановлением КМУ от 02.04.2020 года, которое действует с 06.04.2020 года, РАСШИРЕНО комплекс ограничительных карантинных мероприятий, введенных в связи с пандемией коронавируса в период с 6 по 24 апреля 2020 года.

Внедрение и соблюдение субъектами хозяйствования, учреждениями охраны здоровья и населением противоэпидемических мероприятий, обсервации и карантина также регламентируются кодексом Гражданской защиты Украины и ЗУ "О защите населения от инфекционных болезней".

Если подытожить меры, принятые Украиной в связи с пандемией коронавирусной инфекции COVID-19, на сегодняшний день законодатель ограничился нововведениями лишь в части административной и уголовной ответственности лиц, нарушающих правила карантина при коронавирусе и за самовольное лишение мест обсервации (карантина) лицом, которое может быть инфицировано коронавирусной болезнью.

Постановлением КМУ от 25.03.2020 года №245, предусматривающим обязательную госпитализацию, назначения карантина (самоизоляции) больным на COVID-19 либо же тем, кто имеет симптомы COVID-19, если такие лица отказываются от госпитализации либо карантина в добровольном порядке, на МОЗ лишь возложена обязанность разработать и утвердить порядок обязательной госпитализации в этом случае.

Таким образом, меры, направленные правительством на принудительную госпитализацию лиц с подозрением на COVID-19 и их обязательное медицинское обследование, а также изоляцию, учитывая количество инфицированных граждан в других странах и количество летальных исходов, в целом должны были оправдать себя и максимально предотвратить негативные последствия для граждан Украины, но в настоящее время такой нормативно- правой акт отсутствует. Соответственно отсутствие механизма обязательной госпитализации, повышает риск стремительного распространения инфекции лицами, которые отказываются от госпитализации при подозрении на COVID-19 или нарушают правила карантина.

Пенсії у 2020 році. Що нового

Які зміни внесе новий рік у життя українських пенсіонерів
Як порахувати розмір своєї пенсії

     Вже з 1 січня 2020 року буде перераховано мінімальний розмір пенсійних виплат для всіх непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений для зазначеної вище категорії осіб в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, вже з 1 січня 2020 року збільшиться до 1889,20 грн.

Питання перерахунку та індексації пенсій регулюється Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058.

У 2020 році розмір пенсії буде перераховуватись залежно від заробітку та страхового стажу людини. Нарахування НАПРЯМУ ЗАЛЕЖАТИМЕ від розміру середньої заробітної плати, яка на даний час складає 6188,89 гривень, та яка згодом буде переглянута на підставі даних Пенсійного Фонду України за погодженням з центральними фінансовими органами.

Розмір пенсії кожної людини залежить від наявності страхового стажу та заробітної плати.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менш, ніж МІНІМАЛЬНИЙ СТРАХОВИЙ ВНЕСОК. Заробіток для призначення пенсії визначається за період роботи з 01.07.2000 року за даними персоніфікованого обліку.

Заробіток визначається за формулою:

Середня заробітна плата людини за останні 3 роки, що передували виходу на пенсію (в 2019 році становила 6188,89 грн та згодом буде відкоректована) помножена на індивідуальний коефіцієнт заробітку людини, тобто Зп = Зс х К

Пенсія відповідно призначається за формулою:

Коефіцієнт страхового стажу помножений на заробіток конкретної людини, тобто П= Кс х Зп

Крім того, один рік трудового стажу дорівнюватиме 1% заробітної плати. Розмір пенсії, як вбачається з вищенаведених формул, залежатиме також від розміру середньої заробітної плати за останні три роки, що передували виходу на пенсію, а отже залежатиме не лише від страхового стажу.

Для працюючих пенсіонерів перерахунок пенсії здійснюється після звільнення з роботи або після припинення ними підприємницької діяльності, з використанням нового показника прожиткового мінімуму, для осіб, котрі втратили працездатність, який відповідно встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік», та складає з 1 січня 2020 року — 1638 гривень, з 1 липня — 1712 гривень, з 1 грудня — 1769 гривень.

Максимальний розмір пенсії в 2020 році зросте та буде встановлений на рівні суми 16380 гривень, що дорівнюватиме 10-ти прожитковим мінімумам для осіб, що втратили працездатність, а з 01.07.2020 року становитиме — 17120 гривень, та з 01.12.2020 року — 17690 гривень відповідно.

Перерахунок пенсій за стажем та заробітком відбувається в автоматичному режимі кожний рік, починаючи з 01.04 поточного року. Тому пенсіонерам з питанням перерахунку пенсії особисто до органів Пенсійного фонду звертатися не обов’язково.

Також у 2020 році планується проведення індексації пенсій з урахуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати. Індексація відбудеться з 01.03 поточного року.

Також слід врахувати, що у 2020 році стати пенсіонером буде складніше. Щоб вийти на заслужений відпочинок у 60 років, у людини має бути в наявності не менше 27 років страхового стажу. Іншим доведеться працювати довше.

Якщо у людини від 17 до 27 років страхового стажу, то на пенсію вона зможе вийти не раніше 63 років, а при наявності стажу від 15 до 17 років — не раніше 65 років.

За розрахунками, які наводить Мінсоцполітики, такими темпами до 2028 року в Україні лише 45% 60-річних людей зможуть вийти на пенсію вчасно.

Кожний рік вимога до обов’язкової тривалості трудового стажу буде збільшуватися. У 60 років зможуть вийти на пенсію ті, хто матимуть:

у 2020 році — від 27 років страхового стажу;

у 2021 році — від 28 років страхового стажу;

у 2022 році — від 29 років страхового стажу;

у 2023 році — від 30 років страхового стажу;

у 2024 році — від 31 року страхового стажу

у 2025 році — від 32 років страхового стажу;

у 2026 році — від 33 років страхового стажу;

у 2027 році — від 34 років страхового стажу;

у 2028 році — від 35 років страхового стажу.

У 63 роки зможуть вийти на пенсію ті, хто матимуть:

у 2020 році — від 17 до 27 років страхового стажу

у 2021 році — від 18 до 28 років страхового стажу;

у 2022 році — від 19 до 29 років страхового стажу;

у 2023 році — від 20 до 30 років страхового стажу;

у 2024 році — від 21 до 31 року страхового стажу

у 2025 році — від 22 до 32 років страхового стажу;

у 2026 році — від 23 до 33 років страхового стажу;

у 2027 році — від 24 до 34 років страхового стажу;

у 2028 році — від 25 до 35 років страхового стажу.

Аналізуючи вищенаведений матеріал, зазначу, що фактично, ухвалені зміни, які стосуються пенсійного законодавства, в частині підвищення розміру пенсії, внаслідок перерахунку та індексації, позитивно вплинуть на гаманець тих пенсіонерів, які мають офіційний страховий стаж та отримували заробітну плату не «у конвертах».

Я відповідаю за командну гру, але адвокатура — це соло!

«Професійний адвокат має фокусуватися не лише на отриманні гонорару, але й бути відповідальним у процесі надання правничої допомоги», — вважає керівник юридичної компанії «Сучасна Феміда» Тетяна Даниленко. Адвокат розповіла «ЮГ», чого не вистачає українській адвокатурі, що очікує від судової реформи та як ставиться до ймовірного скасування адвокатської монополії.

- Тетяно, з чого починалася Ваша кар'єра? Чи вважаєте Ви себе адвокатом за покликанням?

– Свою кар'єру юриста я розпочала в судовій системі майже 20 років тому. Найкращий досвід для юриста — практика. Ти щодня комунікуєш з фахівцями, вчишся, здобуваєш досвід, безпосередньо спостерігаєш за судовим процесом. Коли є відчуття, що можеш розвиватися як особистість у певній галузі, звичайно, як будь-якій цілеспрямованій людині, хочеться щось змінити, вдосконалити свої знання, досягти успіху та визнання. Тому зупинятися я не збиралася — риси характеру не ті! Вважаю, що будь-яка жінка повинна реалізувати себе у професійному плані. Отримавши певний досвід, я без вагань вирішила стати адвокатом та відкрила власну юридичну компанію, яка вже 15 років успішно конкурує на юридичному ринку. Такий собі ювілей!

Безперечно, це моє покликання, робота, що мені приносить задоволення. Найкраща винагорода — це коли до тебе приходять твої вдячні клієнти вже не за вирішенням проблеми, а щоб привітати зі святом або випити кави, поспілкуватися. Це кайф, адже ти відіграв на якомусь складному етапі життя людини важливу роль, надавши фахову правничу допомогу, допоміг їй у професійному плані. Я дуже ціную подібні моменти. Це означає, що ти робиш свою роботу правильно. Звичайно, тебе радять своїм знайомим, колегам тощо. Ти роками працюєш на своє ім'я, репутацію. Вміння комунікувати з клієнтом, правильно донести та захистити позицію — це дуже відповідально.

- На чому спеціалізується Ваша компанія?

- Від початку заснування компанія зайняла нішу надання повного спектра послуг у справах, що підсудні судам загальної юрисдикції. Ми займаємося представництвом інтересів у галузях цивільного, адміністративного, кримінального судочинства та у справах про адміністративні правопорушення. Також займаємося представництвом інтересів громадян на стадії виконавчого провадження та надаємо послуги абонентського обслуговування (в тому числі юридичним особам).

- За якими принципами Ви обираєте людей до себе в команду?

- Я сформулювала низку цінностей, яких дотримуюсь у роботі, такий собі особистісний бекграунд, тому з точки зору ефективності та дотримання принципів компанії, в команду беру людей, котрі працюючи, цінують можливість якісно реалізувати свої здібності, в тому числі і комунікативні. Адже на них покладається ряд завдань, виконання яких свідчить про ефективність адвокатської діяльності. Діловій людині повинні бути притаманні креативність, цілеспрямованість, самостійність, відповідальність, організованість та здатність до самореалізації. Однак доброзичливі стосунки ніхто не скасовував, тому пишаюсь тим, що стосунки у колективі завжди дружні. Я ціную та поважаю людей, які працюють зі мною та з якими маю честь сама працювати.

- Адвокатура — це соло партія чи командна гра? Яку частину роботи можна зазвичай делегувати своїм помічникам? Чи звертаєтеся Ви до інших спеціалістів для вирішення спору (наприклад, до психологів)?

- Для мене, як керівника — це соло відповідальність за командну гру. Звичайно, частина роботи делегується помічникам, але відповідальність за результат проведеної для клієнта роботи в цілому я беру на себе. До спеціалістів, звичайно, звертаємося: психологи, перекладачі, експерти та інші спеціалісти в певних профільних галузях — це часто невід’ємна складова судового процесу, яка забезпечує нашим клієнтам обґрунтованість та твердість позиції, тому йде постійна взаємодія у професійному плані.

- Що найскладніше у Вашій роботі?

- Ти мимохіть опиняєшся в центрі складних життєвих ситуацій, в яких інколи вирішуються долі людей. Це стосується і кримінальних, і цивільних проваджень. Для мене найбільш емоційно тяжкими є кримінальні провадження, пов'язані зі злочинами проти життя та здоров'я особи, а також цивільні, в яких вирішуються долі малолітніх або неповнолітніх дітей. Так склалося, що в мене величезна кількість справ саме цієї категорії. Тут важливо максимально абстрагуватися від емоцій учасників судового процесу та зосередитися на питаннях прававового поля. Однак не завжди це вдається, адже людський фактор ніхто не скасовував, тому певну дозу негативних емоцій доводиться пропускати крізь себе. Робота адвоката в судах загальної юрисдикції є специфічною та відрізняється певним емоційним навантаженням, на відміну від роботи адвоката, наприклад, в господарських судах, де як правило працюєш виключно з документами.

Також існує інший аспект — категорія клієнтів, яких доводиться переконувати у правильності позиції та обранні саме цього конкретного виду захисту. Адже ти, як фахівець, вже з перших хвилин розмови з клієнтом наперед вибудовуєш певні позиції та шляхи вирішення справи, враховуючи певний досвід, судову практику тощо. Однак трапляються випадки, коли людина звертається до адвоката за консультацією та захистом її прав, але хоче почути саме підтвердження вірності її міркувань та позиції та не хоче сприймати реальний стан речей, враховуючи чинне законодавство по її питанню, який йому доносить адвокат. Тому, переконуючи людину у правильності застосувань до її ситуації певних норм права і обираючи правову позицію та спосіб захисту у даній ситуації, ти хоч і впевнений в її правильності, але в той же час береш фактично на себе додаткову відповідальність перед клієнтом, адже насамперед твоїм покликанням є допомогти в правовому полі вирішити клієнту питання найбільш сприятливо для нього, не схибити і ти відповідаєш за правильність вилаштованої позиції і способу захисту. Позиція адвоката і клієнта не може відрізнятися, тому потрібно чітко, твердо донести її клієнту, отримати довіру. Мені це майже завжди вдається. Проте інколи бувають випадки, де слід відмовити клієнту.

- В яких випадках Ви відмовляєте клієнтам?

- Поясню на простому прикладі: клієнт наполягає на складанні позову, наприклад, з порушеннями правил підсудності, нехтуючи нормами діючого цивільно-процесуального законодавства, які йому роз'яснив адвокат. Звичайно, такий позов я не буду готувати, оскільки як фахівець я повинна нести відповідальність за якість надання послуг. Аналогічні ситуації трапляються під час узгодження позиції щодо обрання способу захисту, але це поодинокі випадки. Зазвичай після надання повної юридичної консультації з посиланням на норми права та судову практику людина отримує повну картину можливого вирішення її питання у цивільній справі, або у кримінальному чи адміністративному провадженні. Професійний адвокат, на мою думку, має фокусуватися не лише на отриманні гонорару, але й бути відповідальним у процесі надання правничої допомоги. Наша компанія орієнтована саме в такому, як я його називаю «правильному» напрямку — це і є запорука нашого успіху.

- Розкажіть про Ваші найцікавіші кейси.

- Насправді, складно виокремити найбільш цікаві кейси, оскільки для мене всі вони є значущими. З останніх вдалих, але вкрай трудомістких кейсів, можу відзначити справу щодо визначення місця проживання малолітньої дитини та повернення її матері, яка декілька років не бачила свого сина та не мала можливості брати участь у його вихованні внаслідок неправомірних дій колишнього чоловіка. Наразі, після тривалих судових розглядів, рішення судів на користь матері дитини набрали законної сили.

Також цікавою була справа про відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди, де клієнту присуджено до відшкодування значну суму упущеної вигоди та моральної шкоди, оскільки останній був позбавлений можливості реалізувати своє право на укладення за кордоном трудового договору та отримання доходу у вигляді заробітної плати. Якщо відкрити ЄРСР, на жаль, в цій категорії обмаль позитивних рішень, оскільки вони складні у доказуванні. Однак нам це вдалося, тому я дуже рада за нашого клієнта.

З останніх кримінальних проваджень нам вдалося домогтися для клієнта на досудовому слідстві перекваліфікації з ч. 3 ст. 368 КК (одержання неправомірної вигоди у великому розмірі або діяння, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище) на ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство), якою передбачається більш м'яке покарання у разі обвинувального вироку. З цією кваліфікацією справа була направлена до суду. Також є чимало успішно завершених кримінальних проваджень за ст. 121, 126, 185, 186, 286, 358, 286 КК України та ін.

- Що Вас найбільше надихає в роботі?

- Мене надихає те, що моя праця приносить користь людям. Коли ти допомагаєш вирішити складну життєву ситуацію клієнту, завжди відчуваєш задоволення від того, що був корисний, це змушує мене рухатися далі.

- Сім'я, робота, хобі, розвиток… Як тримати баланс? Це взагалі можливо чи потрібно розставляти пріоритети?

- Вважаю, що жінка повинна реалізувати себе у професійному плані, бути цікавою, різносторонньою, вміти подати себе та вдало конкурувати. Має бути не лише гарна «обгортка», але й наповненість, різноплановість. Тоді ти почуваєшся впевненою, та що не менш важливо для мене — реалізованою людиною.

Мабуть, складно чогось досягти без віри в те, що все вийде. Звичайно, великою підтримкою заручаєшся від людей, які з тобою поруч. Не варто думати, що сім'я і діти — перешкода для успіху в кар'єрі. Зовсім навпаки! Мої близькі — моя опора, підтримка і натхнення. Я не з тих жінок, яким цікава роль домогосподарки. Я вважаю, що жінка повинна займатися улюбленою справою, бути успішною.

Тримати баланс цілком можливо. Потрібно лише правильно розподілити час між роботою і сім'єю. Водночас жінці не слід перетворюватися на чоловіка або переносити свої робочі моменти в сім'ю. Тому все, що стосується роботи, вдома — це табу. Жінка повинна залишатися жінкою, слабкою статтю, але при цьому мати власні вподобання, хобі, можливість проводити час з близькими, друзями, отримувати позитивні емоції від життя та відпочинку.

Що стосується хобі, то я люблю кулінарію. У вільний час, здебільшого це вихідні або свята, можу порадувати своїх близьких та друзів домашньою випічкою або якоюсь кулінарною новинкою. Взагалі я люблю готувати, для мене це задоволення.

- Які у Вас, як у адвоката, є очікування від судової реформи?

- На жаль, майже на всій території України в судовій системі склалася складна ситуація, так би мовити «кадровий голод». Особливо це стосується судів першої інстанції, більшість судів не укомплектовані суддями. Така ситуація вкрай негативно впливає на строки розгляду справ, що порушує конституційні права громадян, гарантії ефективного поновлення у правах шляхом здійснення правосуддя. Проте останнім часом Вища рада правосуддя здебільшого займалася звільненнями суддів та притягненням їх до дисциплінарної відповідальності, на мою думку, не враховуючи надзвичайне навантаження, яке внаслідок цього утворилося. При цьому судді, призначені на посади вперше, інколи по декілька років чекали на призначення їх безстроково.

Ситуація в областях України доходила до того, що в деяких судах взагалі були відсутні судді. Зокрема, моя клієнтка змушена була майже пів року чекати на призначення судді до суду першої інстанції в одному з районних судів області. На жаль, це непоодинокі випадки. Апеляційна інстанція не визначає підсудність іншому суду, а людина фактично обмежена у своїх правах на своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи, що є однією з основних засад цивільного судочинства. Тому виходить, що позов, поданий у 2017 р., розглянутий першою інстанцією з постановленням судового рішення лише у 2019 р. Яка може йти мова про розумність строків розгляду?

Отже, сподіваюся на зміну ситуації щодо доукомплектування судів, що має призвести до скорочення строків та підвищення якості розгляду справ, дотримання основоположних прав та свобод громадян України. Оскільки Президент вже підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», то є надія, що ситуація зміниться на краще.

- Вірогідно, що незабаром адвокатська монополія буде скасована. Як Ви до цього ставитеся?

- На мою думку, скасування адвокатської монополії призведе до порушення, насамперед, прав фізичних осіб. Адже людина звертається за фаховою допомогою, покладаючись повністю на знання правника, який здійснює представництво її інтересів, у тому числі на знання норм матеріального та процесуального права. Дуже неприємно спостерігати картину «хаосу» в судовому засіданні, коли той «фахівець» елементарно не знає стадії процесу і починає запевняти свого клієнта, що суд відмовляє, наприклад, у задоволенні його клопотань, тому що має «зацікавленість». Хоча насправді стадія клопотань по процесу закінчилася, а він навіть не розуміє, чому суд йому відмовив у задоволенні клопотання. Така, наприклад, дія як невчасне подання доказів фактично позбавляє клієнта можливості довести підстави своїх вимог чи обґрунтувати заперечення, що може призвести до постановлення судом рішення не на користь цього громадянина, адже процесуальним законодавством обов'язок доказування покладається на сторін.

Звичайно, я не говорю про всіх юристів, є чисельна кількість кваліфікованих правників, знаючих у тому числі і судовий процес, але одночасно є такі, які себе позиціонують адвокатами, але насправді не є такими. Саме в такій ситуації громадяни, на жаль, можуть не отримати правничої допомоги, яку б, на моє переконання, на більш якісному рівні зміг би надати адвокат-практик.

Також не варто забувати про те, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку та з підстав, передбачених ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тому адвокат повинен дотримуватися адвокатської етики та має низку застережень відповідно вищевказаного закону. Це дисциплінує та вимагає від адвоката правильності дій і чіткої обізнаності в законодавстві. Особливий статус адвоката покладає на нього додаткові обов'язки та обмеження, які не притаманні статусу звичайного юриста.

Кожен повинен займатися своєю спеціалізацією професійно та на високому рівні, адже вирішуються долі людей і це, на мою думку, велика відповідальність, до суду люди звертаються здебільшого у вкрай складних життєвих ситуаціях, які потребують фахового вирішення. Відтак, у разі скасування монополії, звичайно, у адвокатів-практиків, які мають сталу клієнтуру, роботи не зменшиться, а мабуть, навпаки, збільшиться, адже знову суди завантажать «фантастичні» позови. На моє переконання, саме це негативно вплине на пересічних громадян.

- Чому, на Вашу думку, не вдається відстояти необхідність монополії?

- Багато хто, на мою думку, помилково вважає, що скасування адвокатської монополії призведе до збільшення конкуренції, демократизації процесів і, як наслідок, покращення якості юридичних послуг. Тому, мабуть, на даний час все ж таки монополію буде скасовано. Але я переконана, що через деякий час будуть певні негативні наслідки та законодавець знову повернеться до цього питання. Адвокатська монополія похитнулася через те, що вчасно не була проведена реформа адвокатського самоврядування.

- Які цілі Ви ставите перед собою та перед командою на наступний рік?

- Наступний рік має бути продуктивним. Темп роботи в компанії набирає обертів, кількість роботи зростає, а отже, нам знадобиться більше людей в команді. Можливо, для зручності клієнтів ми відкриємо ще один офіс у м. Києві. Однак це ще лише у планах. Загалом, попит на юридичні послуги зростає, у тому числі у зв'язку з нестабільною ситуацією в країні. Ми маємо відповідати сучасним тенденціям і не зупинятися на досягнутому.

Якби в Україні шлюбні контракти укладали частіше, не було б стільки сімейних спорів – адвокат Тетяна Даниленко

– На сьогодні в Україні при вирішенні сімейних спорів починає набувати розвитку медіація. Фахівці у даній сфері стверджують, що цей спосіб вирішення спорів досить популярний, і якщо медіацію правильно проводити, вона дає успішні результати. Чи доводилося Вам використовувати у своїй практиці медіацію або організувати переговори між сторонами, щоб дійти до компромісного результату?

– Дійсно, медіація сьогодні застосовується при вирішенні спорів досить часто. Нерідко такі спори виникають між чоловіком та дружиною. Питання поділу майна, згідно з Сімейним кодексом, можуть вирішуватись як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання. Саме тому медіація набула широкого вжитку серед фахівців у галузі права, які часто виступають у ролі медіаторів та за допомогою своїх знань врегульовують у позасудовому порядку питання між сторонами конфлікту. Їм роз’яснюються можливості та способи врегулювання конфліктних відносин, питання щодо розподілу майна, утримання дітей після розірвання шлюбу тощо.

Звичайно, це найоптимальніший спосіб вирішення проблем між подружжям, оскільки судові розгляди, як показує практика, зазвичай тривалі. В Цивільному процесуальному кодексі строк розгляду цих справ обмежений двома місяцями, але практика показує, що дотриматися рамок зазначеного строку майже неможливо. Наприклад, справа щодо поділу майна може бути ускладнена через збирання доказів, питання оцінки цього майна, тривалістю проведення експертиз, тощо. Все це затягує вирішення питання по суті. Тому якби сторони дійшли консенсусу до судового розгляду – це був би ідеальний варіант.

У деяких справах досягти його вдається, тому буває, що позов залишають без розгляду, або сторони укладають мирову угоду, укладення якої дозволяється на будь-якій стадії судового процесу до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі. Але вирішення конфлікту без судового розгляду стає можливим, лише якщо юрист грамотно надасть консультацію подружжю.

Як правило, за допомогою до медіатора звертається одна зі сторін конфлікту. Основна мотивація – людина не може «достукатись» до свого опонента, пояснити та запропонувати пошук вирішення проблеми спільними зусиллями. Справа адвоката у такому випадку – професійно надати консультацію громадянину, який звернувся за допомогою, запросити протилежну сторону конфлікту, а потім їм обом розповісти, які компромісні варіанти допоможуть знайти вихід із конфлікту.

– Однією з важливих проблем подружжя, що перебуває на стадії розлучення, є поділ майна. Який правовий режим може мати майно, набуте у шлюбі, та як його ділити? Крім того, у сімейному праві є таке поняття, як презумпція спільності майна – розкажіть про нього детальніше. Яке майно не підлягає поділу?

– Відповідно до Сімейного кодексу, майно, що нажите подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю, якщо інше не передбачено шлюбним договором. Тому поділ майна подружжя у судовому порядку проводиться, як правило, порівну. Щоправда, можливі й виключення. Так, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Також за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Що стосується правового режиму майна, то дійсно існує поняття презумпції його спільності – це і є спільна сумісна власність. Незалежно від того, чи працював хтось з подружжя, чи ні, майно, яке придбане у шлюбі, вважається спільною сумісною власністю. Не підлягає поділу, наприклад, майно, отримане у спадок, та майно, що було придбане за особисті кошти одного з подружжя, страхові виплати, кошти отримані в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішуючи це питання питання, суд встановлює походження коштів – мають бути письмові докази того, що особа, наприклад, до укладення шлюбу мала на банківському рахунку особисті кошти, а в період перебування у шлюбі використала їх. Банківська виписка буде належним тому доказом, і тоді майно, придбане за такі кошти, поділу не підлягає.

– Україна – одна з небагатьох країн світу, яка дозволяє народження дитини за допомогою допоміжних репродуктивних технологій. Якщо доводилося стикатись на практиці, розкажіть про основні проблеми та спори, що виникають у даній сфері. Як держава регулює права сурогатних матерів та сімейних пар або жінок, які вирішили скористатись їх послугами?

– Питання щодо сурогатного материнства також регулюються Сімейним кодексом України. Звичайно, коли подружжя приймає рішення скористатись послугами сурогатної матері, з нею укладається письмовий договір, який обов’язково повинен бути нотаріально посвідчений. Усі питання регулюються саме цим договором – щодо утримання сурогатної матері під час вагітності та інших суттєвих питань, які як біологічні батьки, так і сурогатна матір хочуть завчасно обумовити.

На жаль, у цьому плані наше законодавство недосконале, має багато прогалин. І якщо, наприклад, почнуться судові спори між жінкою, яка народила дитину та біологічними батьками - подружжям, то законодавство належним чином не регулює ці проблеми. Але на даний час у судах не дуже багато подібних справ.

– Розкажіть, будь ласка, про правові аспекти цивільного шлюбу в Україні.

– Існування цивільного шлюбу нашим законодавством визнається. З набуттям чинності новими Сімейним та Цивільним кодексами, проживання чоловіка та жінки разом без реєстрації шлюбу вважається цивільним шлюбом. Але часто у таких пар виникають питання стосовно поділу майна, реєстрації дитини у органах РАЦСу, спадкування у випадку смерті одного з подружжя тощо.

Багато людей, проживаючи у цивільному шлюбі, думають, що вони мають такі ж права, як і подружжя після реєстрації шлюбу. Але це не зовсім так. Скажімо, цивільна дружина чи чоловік, згідно зі спадковим законодавством, мають право на спадкування лише в четверту чергу, і для того, щоб змінити черговість спадкування, необхідно встановити факт проживання однією сім’єю. Після отримання відповідного судового рішення необхідно звернутись з позовом про зміну черговості спадкування. Всі ці дії не потрібно вчиняти особам, які перебували у зареєстрованому шлюбі.

Щодо встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, також є ряд питань. Як правило, коли між подружжям виникає конфліктна ситуація, протилежна сторона конфлікту факту спільного проживання не визнає. Тому інколи буває дуже тяжко довести суду сам факт такого проживання.

Також у цивільному шлюбі складається непроста ситуація з набуттям майна у спільну власність, оскільки договір купівлі-продажу може укладатись на ім’я одного з подружжя, і дозвіл іншого для відчуження не потрібний, а отже один з подружжя може розпорядитись спільним майном.

– Цікаво дізнатися, як на сьогоднішній день держава регулює процес укладення шлюбних контрактів. Опишіть Ваш досвід надання послуг у цій сфері. На Вашу думку, чи готові психологічно наші громадяни до поширеного та постійного використання інституту шлюбного контракту?

– У нашій країні шлюбні контракти, на жаль, укладають рідко. Якби було навпаки, думаю, при розлученнях виникало у рази менше спорів.

Шлюбним контрактом регулюються всі майнові права, які бажає обумовити подружжя. Укладений такий контракт може бути як до, так і після реєстрації шлюбу особами, які досягли шлюбного віку (якщо не досягли – то за згодою батьків або опікунів). Укладається він у письмовій формі й обов’язково нотаріально посвідчується.

Шлюбним контрактом можна визначити статус майна подружжя та врегулювати питання, які не регулюються загальноприйнятими нормами законодавства. Скажімо, у такому договорі може бути прописано, що, наприклад, майно, яке було придбане одним із подружжя до укладення шлюбу, вважається спільною сумісною власністю.

Не можна врегулювати шлюбним контрактом перехід права власності, оскільки це буде «обхід» нотаріально посвідченого договору.

На жаль, повторюсь, в Україні шлюбні контракти укладаються нечасто, хоча з їх допомогою можна було б вирішити ряд проблем, точніше, не допустити їх. Хоча варто сказати, що шлюбний контракт, як і будь-який правочин, може бути визнаний недійсним судом.

– І наостанок – про проблеми позбавлення батьківських прав: причини, процедура, рішення суду.

– Питання позбавлення батьківських прав вирішується виключно у судовому порядку. Щоб порушити це питання, необхідно звернутися до органу опіки та піклування й отримати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав особи щодо неповнолітньої чи малолітньої дитини. Наш законодавець стоїть на тому, що треба захистити права дитини, тому причини та підстави для позбавлення батьківських прав одного з подружжя треба мати вагомі.

Висновок органу опіки та піклування, щоправда, для суду не є обов’язковим. Якщо суд встановить, що даний висновок є необ’єктивним, він просто не приймається до уваги. При розгляді справи щодо позбавлення батьківських прав судом обов’язково враховуються характеризуючи дані особи відповідача, його ставлення до дитини та ступінь його участі у розвитку, утриманні та вихованні дитини та інші важливі фактори.

Враховується при цьому також й думка неповнолітньої дитини, яку суд може допитати у присутності представника служби у справах дітей. Та як би там не було, але суд завжди виходить з того, що підстави для позбавлення батьківських прав мають бути істотні.

Телепередачи с нашим участием:

• Громадське радіо

"ПРО ВРУЧЕННЯ ПОВІСТОК у громадських місцях"

Ранковий етер за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "ЕСПРЕСО.TV"

"Реформування судової системи для вступу України до ЄС"

Прямий етер за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "ДОМ"

"Трудовые отношения во время войны: кого коснутся изменения"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "UA ПЕРШИЙ"

Студія «Прозоро: про соціальне» з сюжетом "В яких випадках ви маєте вимагати соціальну допомогу, а в яких вам можуть відмовити"

Прямий ефір за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "ДОМ"

"Работодатель не имеет права увольнять работника, который отказался или уклоняется от прохождения профилактической прививки от Covid-19 - адвокат Татьяна Даниленко"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "КИЇВ"

"Одна проти всіх. Цьогоріч шкільний дзвінок вже вдруге не покличе Діану до школи - адвокат Тетяна Даниленко"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "КИЇВ"

"Спокуса швидко отримати незначну суму в борг, може позбавити нерухомості - адвокат Тетяна Даниленко"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "ДОМ"

"Не варто турбуватися": як переходитиме на електронні трудові книжки Україна - адвокат Тетяна Даниленко"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "ДОМ"

"Отпуск отцу при рождении ребёнка за счёт работодателя - адвокат Татьяна Даниленко"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "Київ"

"Рік без мами - чоловік не дає дружині побачитися з дітьми, представник позивача адвокат Тетяна Даниленко"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "Україна"

"Компенсація за недобудову, представник позивача адвокат Тетяна Даниленко"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "Україна"

"Перша справа в Україні про стягнення моральної шкоди із забудовника, представник позивача адвокат Тетяна Даниленко"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"

• Телеканал "НТН"

"На Київщині батько півтора року не віддає матері 7-річного сина"

Телесюжет за участю адвоката Тетяни Даниленко, керівника юридичної компанії "Авокатське бюро Тетяни Даниленко"